Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/10187/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Мачульського Г.М. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаВєдєрнікова О.С. - довіреність від 30.12.2016 р.відповідачівБєлячкова О.В. - довіреність від 10.01.2017 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постановувід 12.01.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/10187/15 господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Азот"до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"провизнання недійсним правочинуВ С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р., позов ПАТ "Азот" задоволений повністю, визнано недійсним правочин про відбір в односторонньому порядку ПАТ "Укртрансгаз" природного газу ПАТ "Азот" в обсязі 87 714,890 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 161/02-14 від 25.12.2014 р. та зобов'язано ПАТ "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу ПАТ "Укртрансгаз" природний газ ПАТ "Азот" в об'ємі 87 714,890 тис. куб.м.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. залишені без змін.

28.11.2016 р. до господарського суду м. Києва надійшла заява ПАТ "Укртрансгаз" в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р. у даній справі на два роки, яка обґрунтована наявністю обставин, які суттєво ускладнюють та унеможливлюють виконання заявником рішення суду в частині зобов'язання ПАТ "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу ПАТ "Укртрансгаз" природний газ ПАТ "Азот" в об'ємі 87 714,890 тис. куб.м.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2016 р. (суддя Шкурдова Л.М.) відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, з огляду на недоведеність заявником належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі та вжиття ним заходів до виконання судового рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (судді: Отрюх Б.В., Гаврилюк О.М., Тищенко А.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 08.12.2016 р. залишено без змін з тих же підстав.

ПАТ "Укртрансгаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р. у даній справі на два роки, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм процесуального права.

Скаржник вважає, що судами залишені поза увагою його доводи про наявність виняткових підстав для відстрочки виконання судового рішення, виходячи з фінансового стану сторін, господарської діяльності відповідача та можливості завдання відповідачу збитків від курсових різниць та інфляційних процесів.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Азот" просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на безпідставність доводів відповідача про наявність виняткових обставини для відстрочки виконання судового рішення у даній справі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, обгрунтовуючи заяву про відстрочку на два роки виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2015 р. у даній справі в частині зобов'язання ПАТ "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу ПАТ "Укртрансгаз" природний газ ПАТ "Азот" в об'ємі 87 714,890 тис. куб.м., заявник посилався на те, що відповідач є складовою частиною нафтогазової галузі, здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню населення та промислових об'єктів України природним газом, підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, має дебіторську та кредиторську заборгованість. Крім того, відповідач вказував, що для виконання судового рішення підприємству необхідно здійснити закупівлю вказаних обсягів природного газу, а суми наявних обігових коштів, які знаходяться у ПАТ "Укртрансгаз" є фактично відсутніми, що унеможливлює негайне виконання судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення місцевий господарський суд вказав, що боржник, посилаючись на скрутний фінансовий стан товариства, який ускладнює здійснення повного та своєчасного виконання постанови, не довів винятковості випадку для відстрочення виконання рішення суду, не надав обґрунтованих доказів в підтвердження вказаних вище обставин. При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що доводи заявника про те, що підприємство є складовою частиною нафтогазової галузі економіки України не підтверджують наявність виключних обставин для відстрочки виконання рішення суду та неможливості його виконання.

Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін ухвалу суду встановив, що судом першої інстанції були досліджені матеріальні інтереси обох сторін та їх фінансовий стан - обидві сторони знаходяться в скрутному фінансовому становищі, а посилання ПАТ "Укртрансгаз" на відсутність у затвердженому плані закупівель на 2016 рік відповідних коштів для виконання судового рішення визнав необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не заборонено вносити зміни до річного плану закупівель.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, встановив, що надані відповідачем докази в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими на підтвердження неможливості боржника виконати рішення в повному обсязі, а інших доказів на підтвердження ускладнення та/або неможливості виконання відповідачем рішення суду у даній справі останнім не надано.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що суди дійшли законних та обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання у повному обсязі рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р. у даній справі строком на 2 роки за наявності тих доказів, які надав відповідач. Висновки судів відповідають вимогам статті 121 цього Кодексу та ґрунтуються на належно досліджених матеріалах справи.

Крім того, відповідач безпідставно застосовує приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України до рішення суду, прийнятого про задоволення вимог, щодо яких не видається наказ на виконання (недійсність правочину).

Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи судами спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень; інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судом обставин справи, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 р. у справі № 910/10187/15 та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.12.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Г. Мачульський

Л. Рогач